На батьківських зборах було розглянуто програму "7 КРОКІВ назустріч"
https://drive.google.com/open?id=1SQewQZ_v-3qguZ_Qexs2qVwOrv9BvZdqRuVu6sygjt0

Тест: "Дітей виховують батьки, а батьків?"

Відповідаючи на запитання, виберіть одну з трьох відповідей:

а) можу і завжди так роблю (5 балів),

б) можу, але не завжди так роблю (3 бали),

в) не можу (1 бал).

Чи можете ви:

в будь-який момент залишити свої справи і приділити увагу дитині;
порадитись з дитиною не дивлячись на її вік;
визначити свою помилку стосовно дитини;
попросити вибачення у дитини, якщо вчинили неправильно стосовно неї;
зберегти самовладання, якщо навіть вчинок дитини вивів вас із себе;
поставити себе на місце дитини;
повірити хоч би на хвилинку, що ви добра фея чи прекрасний принц;
розповісти дитині повчальний випадок з власного дитинства, який подає вас не у зовсім привабливому світлі;
завжди утримуватись від вживання слів і висловлювань, які можуть поранити дитину;
пообіцяти дитині виконати її бажання за хорошу поведінку;
визначити дитині один день, коли вона може робити все, чого забажає, як хоче, і ні в що не втручатись;
промовчати, якщо ваша дитина вдарила, грубо відштовхнула або без причини образила іншу дитину;
встояти проди дитячих сліз і прохань, якщо впевнені, що це примха або забаганка.

Підсумки тесту

30-39 балів

Дитина найбільший скарб у вашому житті. Ви прагнете не тільки зрозуміти, але й пізнати її, відноситись до неї з повагою, дотримуєтесь найбільш прогресивних принципів виховання і постійної лінії поведінки. Ви можете сподіватись на хороший результат.

16-30 балів

Турбота про дитину для вас - питання першої ваги. Ви володієте здібностями вихователя, однак на практиці не завжди застосовуєте їх послідовно і цілеспрямовано. Часом ви надто суворі, а в інших випадках занадто лагідні, окрім того схильні до компромісів, які послаблюють виховний ефект. Вам необхідно серйозно подумати про свої підходи до виховання дитини.

Менше 16 балів

У вас серйозні проблеми з вихованням дитини. Вам бракує або знань, або ж бажання і прагнення зробити дитину особистістю, а можливо, того та другого. Радимо звернутися за допомогою до фахівців.

Чому батькам треба читати малюкам

Яку найважливішу якість ви б хотіли розвинути у своєї дитини? Швидше за все, як і більшість батьків, ви робите все можливе, щоб ваша дитина була розумною. Усі батьки прагнуть до цього й витрачають багато часу й зусиль на вибір відповідної школи, і, звісно, хочуть переконатись у тому, що вчителі відповідають їхнім очікуванням. Але батьки повинні розуміти, що вони теж можуть сприяти розвитку й розкриттю потенціалу своєї дитини, просто зробивши читання невід'ємною частиною її життя.

Усі й так знають, що читання необхідне, але коли ви зрозумієте, чому саме повинні читати своїм малюкам, то самі відчуєте потребу в цьому занятті. Нижче наводяться десять причин того, чому батьки повинні читати дітям у віці від двох до п'яти років.

1. Більш сильний зв'язок з батьками. У міру зростання дитина починає бігати, стрибати, грати в активні ігри й постійно вивчати навколишній світ. Час, який ви проводите з малюком за читанням книг, дозволяє вам обом пригальмувати й відвоювати в активних ігор безцінні моменти такого ж тісного спілкування, як і в часи, коли він був ще немовлям. Замість того щоб розглядати читання як випадкове заняття або просто обов'язок, ви можете перетворити його на сполучну ланку, яка буде все більше й більше зближувати вас із вашим малюком.

2. Розвиток академічних здібностей. Однією з основних переваг читання дітям ясельного та дошкільного віку є інтенсивний розвиток у них здатності навчатися. Численні дослідження показали, що школярі, яким читали в дошкільному віці, демонструють велику успішність під час оволодіння академічними дисциплінами. Зрештою, якщо школяр відчуває труднощі з тим, щоби скласти речення з окремих слів і фраз, то як можна очікувати, що він буде успішним у математиці, літературі чи інших дисциплінах?

3. Базові навички мовлення. У період від 2 до 5-ти років дитина набуває основних навичок вимови слів і побудови фраз. Тому, коли вона слухає свою улюблену історію по кілька разів, то набагато краще запам'ятовує слова, їх вимову, місце в реченні та його конструкцію, поступово починає користуватись ними у своєму мовленні, до того ж комфортно та природним чином.

4. Початкові навички читання. Діти не з’являються на світ з уродженим знанням про те, що текст читається зліва направо або що слова на сторінці відокремлені від зображень. Початкові навички читання є однією з основних переваг спільного читання батьків і дітей.

5. Оволодіння навичками спілкування. Коли ви проводите час, читаючи дітям уголос, це допомагає їм швидше засвоїти словесну форму самовираження, а отже, їм буде легше спілкуватися з іншими дітьми й дорослими. Спостерігаючи за взаємодією між персонажами книг, а також завдяки контакту з вами під час читання дитина набуватиме цінних навичок спілкування.

6. Володіння мовою. Якщо батьки систематично читають дітям у віці від 2 до 5-ти років, то останні набагато краще й вільніше володіють рідною мовою у шкільному віці. З кожною прочитаною книгою діти набувають навичок використання як розмовної мови, так і літературних зворотів.

7. Розвиток логічного мислення. Ще однією складовою важливості читання дітям є розвиток у малюків здатності розуміти й використовувати абстрактні поняття, застосовувати логіку в різних ситуаціях, розпізнавати причини й наслідки, використовувати здоровий глузд. У міру того як ваш малюк буде співвідносити події у книгах з тим, що відбувається в його власному світі, він стане більш захоплено сприймати історії, які ви йому розповідаєте.

8. Адаптація до нових вражень. Коли ваша дитина наближається до нової важливої межі у своєму розвитку або до потенційно стресового досвіду, читання відповідних історій є чудовим способом, щоб допомогти їй полегшити даний перехід. Наприклад, якщо ваш малюк схвильований тим, що треба почати ходити в садок, почитайте йому розповідь на цю тему й покажіть, що його тривога цілком природна, що все буде добре.

9. Підвищена концентрація й дисципліна. Спочатку малюки можуть відволікатись або навіть пустувати під час читання, але поступово вони почнуть звикати залишатися спокійними та уважними протягом усієї розповіді. Поряд з навичками розуміння прочитаного приходять значна самодисципліна, більш тривала концентрація уваги та краще запам'ятовування – усі ті важливі навички, які будуть допомагати дитині, коли вона почне навчатись у школі.

10. Усвідомлення того, що читання – це весело. Читання допомагає дітям розглядати це заняття швидше як бажану винагороду, а не як обов'язок. Якщо батьки систематично читають своїй дитині, то в міру дорослішання вона буде віддавати перевагу читанню поряд з відеоіграми, телебаченням та іншими формами розваг.

Книги позитивно впливають на дітей безліччю способів. Систематично читаючи своїй дитині, ви зможете докласти тих важливих, доступних тільки вам зусиль, які посприяють всебічному розвитку дитини, а також закладуть міцний фундамент для її подальшої академічної успішності.
Освіта 26 листопада 2016

Як стати гідним прикладом для дітей

Незважаючи на те що ніхто з нас ніколи не стане «досконалим» батьком чи матір'ю, насправді не так уже і складно виростити щасливих, здорових дітей, здатних до адаптації. При цьому робота батьків полягає в тому, щоб виховувати їх на власному прикладі, моделюючи найбільш бажаний спосіб поведінки дітей.

Діти потребують любові.
Діти потребують обмежень.
Діти повинні дивитись на когось, в кого вони могли б учитись і з кого брати позитивний приклад.

Намір стати прикладом для наслідування, безумовно, передбачає пильну увагу до того, наскільки правильно живуть самі батьки. Такий періодичний самоаналіз, звісно, може виявитись не дуже приємним, але він украй необхідний для благополуччя вашої дитини.

Пропонуємо десять порад про виховання дітей власним прикладом, які допоможуть їм розвинути характер і самоповагу, а також наочно побачити, як правильно поводитись у різних обставинах.

1. Намагайтеся завжди й у всьому бути на висоті. Найголовніше у вихованні дітей – батьківський приклад. Діти звертають увагу на все, що ви кажете й робите, копіюють ваші слова й наслідують ваші вчинки. Пам'ятайте про те, наскільки легко ваші моделі поведінки переймаються дітьми, й з усіх сил намагайтесь подавати тільки найкращий приклад.

2. Дбайте також і про себе. Бути в усьому на висоті означає також добре піклуватися про себе: спіть достатню кількість годин, виділяйте час на фізичні вправи, уживайте здорову їжу та знаходьте здорові способи управління негативними емоціями, не допускаючи їх надмірного напруження й вибуху.

3. Будьте відповідальні у виконанні своїх зобов'язань. Ви ж не хочете виховати дитину слизькою людиною, яка постійно ухиляється від своїх зобов'язань і засмучує інших людей, тому переконайтесь у тому, що подаєте їй гідний приклад. Це означає, що ви завжди повинні знаходити час для того, щоб виконати свою обіцянку («Я обіцяв, що ми підемо в парк після того, як ти прибереш у своїй кімнаті, тож збирайся – виходимо») і не нехтувати нею на користь роботи або інших зобов'язань. Те ж саме ви повинні робити й у ставленні до ваших друзів, членів сім'ї, колег і всіх людей у вашому житті, для яких ваші зобов'язання не менш важливі та значущі.

4. Частіше оцінюйте свою поведінку. Така практика буде дуже корисною для вашої дитини, оскільки вона побачить, що ви оцінюєте не тільки інших, а й себе.

Ви можете повести розмову з дитиною в такому напрямі:

Мені здається, останнім часом я дуже багато дивлюсь телевізор.
Я відчуваю себе трохи втомленим. Думаю, мені треба почати їсти більш здорову їжу.
Сьогодні я стільки гнівався! Думаю, настав час переглянути моє ставлення до управління гнівом та іншими негативними емоціями.

Запросіть дитину на розмову, щоб разом поділитись тим, що би ви хотіли виправити. Діючи таким чином, ви підкріпите своє висловлювання про те, що бути гідною людиною – означає безупинно вдосконалюватись і розвиватись.

5. Будьте вірними. Ми живемо в такі часи, коли можемо викреслити зі свого життя доброго знайомого, просто видаливши його одним кліком комп'ютерної миші. Покажіть дитині, що таке справжня вірність: допоможіть другу у скрутну хвилину, допоможіть місцевому крамарю, купуючи в нього більшу частину продуктів і закривши очі на всі ті акційні знижки, які зараз пропонує ваш місцевий супермаркет, адже він уже багато років постачає вас якісними продуктами, а зараз його сім'я переживає важкі часи.

6. Будьте уважними. Коли діти дорослішають, вони прагнуть більшої незалежності («Мамо, будь ласка, не заходь у мою кімнату!»), і це нормально. Але як батькам вам важливо грати роль не «крутого друга», а тієї людини, яка в будь-який час зможе перевірити й переконатись у тому, що її дитина знаходиться в безпеці, навіть незважаючи на те, що вона може вважати таку поведінку «дратуючим».

Ви можете пояснити це так: «Ти дуже дорогий мені, і мій обов'язок – переконатись у тому, що ти завжди здоровий і знаходишся в безпеці. Сподіваюся, що в один прекрасний день ти зрозумієш, чому мені настільки важливо бути уважним і піклуватися про людей, яких я люблю. Сподіваюсь, коли в тебе будуть свої діти, ти будеш також турботливим та уважним».

7. Здоровий скепсис не завадить. Діти, звісно ж, шукають приклади для наслідування не тільки вдома, а й у своєму оточенні. Навчіть їх того, що не всі приклади можна й треба наслідувати. Продемонструйте їм користь здорового скептицизму. Наприклад, коли ви йдете по серйозну покупку, то можете один на один звернутись до дитини та сказати: «Цей продавець каже, що в нього найкраще поєднання ціни та якості в місті, але в мене є підозра, що це не так. Давай подивимось, як в інших магазинах. Важливо не піддаватись тиску й довіряти своїй інтуїції».

8. Визнавайте свої помилки. Якщо ви зробили щось неправильно, наприклад, нагрубили дружині, тому що втомились, дуже зголодніли й вам складно контролювати себе, – не виправдовуйтесь. Візьміть на себе відповідальність і визнайте, що скоїли неприпустимий учинок.

Дитині дуже важливо бачити приклад дорослих, які беруть на себе відповідальність за свої дії та звертають особливу увагу на їхні наслідки, щоб неодмінно виправити свою неналежну поведінку.

«Сьогодні я хотіла піти в перукарню, але накричала на твого батька, тому ми й посварились. Тепер замість того, щоби піти до свого майстра, я залишуся з татом, щоби побути разом і вибачитись. Ми збираємось подумати, зробити висновки та прийняти рішення, завдяки яким це більше не повториться».

9. Уживайте заходів, коли дитина робить щось неправильно. Багато батьків не наважуються вживати адекватних заходів, коли дитина порушує правила, але важливо бути послідовними у вихованні – це дуже суттєво для майбутнього благополуччя дітей.

Це описано в пораді № 3: будьте відповідальними при виконанні своїх зобов'язань. Благополуччя дітей безпосередньо залежить від того, наскільки послідовні їхні батьки. Без цього діти не відчувають стимулів і мотивації для виправлення поведінки й мають ризик стати дорослими людьми, непослідовними у своїх діях.

10. Почніть просто зараз. Звички, набуті в ранньому віці, як правило, переходять у доросле життя. Оскільки від шкідливих звичок важко позбутися, краще, що ви можете зробити для ваших дітей, це з першого дня показувати їм такий приклад, який позитивно вплине на їхній характер і цінності, а також забезпечить навичками, які допоможуть їм вести відповідальне та продуктивне життя.

Чим раніше ви почнете використовувати ці поради й чим більш послідовними ви будете, тим краще. Однак, незалежно від того, якого віку ваші діти, ніколи не пізно почати подавати приклад, який допоможе їм стати гідними та щасливими дорослими людьми!

Розвиток дитини

07.11.2016

Як взаємодіяти із зухвалою дитиною

Увечері, після важкого робочого дня ви стоїте в черзі в касу продуктового магазину, а ваш трирічний малюк вирішує дати вам шльопанця журналом з вітрини, тому що ви відмовили йому купити шоколадний батончик. Учора він змив в унітаз великий фрагмент пазла, що, звісно, призвело до засмічення. Цей список можна було б продовжити. В якийсь момент у вас виникає запитання, як так вийшло, що ваш милий хлопчик перетворився на такого нестерпного маленького розбійника!

Не варто надто перейматися з цього приводу. Адже як тільки ви зрозумієте, чому діти проявляють подібну поведінку, ви зможете скористатись відносно простими стратегіями, щоб розкрити їх позитивні сторони характеру.

Якщо це не пов'язано з будь-якими медичними проблемами, основна причина того, чому діти пустують, улаштовують і взагалі поводяться нестерпно, полягає в тому, що вони просто відчайдушно намагаються привернути вашу увагу.

Незважаючи на те що ми проводимо з дітьми більшу частину часу, у нашому наддинамічному світі це не завжди означає, що ми приділяємо їм безроздільну увагу. Далі пропонуються п'ять порад про те, як удосконалювати позитивні якості дітей, які вони щиро прагнуть нам показати.

Порада № 1. Пам'ятайте золоте правило

Коли діти виховуються в атмосфері взаємної поваги, вони вчаться поважати. Наприклад, якщо ви проспали в понеділок уранці, а діти не готуються до виходу так швидко, як вам хотілося б, якщо ви при цьому починаєте сердито кричати, щоб вони поквапились, то даєте дітям зрозуміти, що не поважаєте їх. (Це ж ви проспали, пам'ятаєте?!) Якщо діти знають, що у стресових ситуаціях ви будете ставитись до них погано, вам не варто дивуватись, якщо вони теж будуть влаштовувати сцени у стані стресу. Золоте правило каже: ставтесь до інших так, як ви хочете, щоб вони ставились до вас, – постійно моделюйте в сім'ї любов і повагу до дітей, і вони будуть проявляти любов і до вас і своїх ближніх.

Порада № 2. Шукайте першопричину зухвалих відповідей

Зухвалі відповіді й виховання дітей часто взаємопов’язані, але вони не повинні бути нормою у вашому домі й не будуть нею, якщо ви навчитесь визначати, які приводять дитину до зухвалості. Подумайте, чи не від того ваша донька огризається в розмові з вами, що просто знесилена або голодна? Якщо ви щойно в кінці довгого й насиченого дня забрали її з тренування, причина, через яку вона поводиться грубо, може полягати в тому, що вона фізично перевтомлена і просто не має сил тримати себе в руках.

Діти зазвичай демонструють свою найгіршу поведінку людям, яких вони люблять і яким довіряють найбільше на світі, тобто своїм батькам. Це зовсім не означає, що треба покірливо терпіти й миритися із зухвалістю дитини, але варто замислитись над тим, що більшість дітей іноді відповідають батькам саме так, оскільки батьки теж відповідають їм гнівно й сердито. Постарайтеся спокійно, але чітко сказати своїй дитині: «Я ніколи так з тобою не розмовляю, і для тебе теж неприйнятно розмовляти зі мною таким чином».

Ніколи не треба зопалу вирішувати проблему зухвалих відповідей і гострот сарказму. Зачекайте, доки ви обидві заспокоїтесь, а потім скажіть доньці, що ви розумієте, як важко їй розриватись між школою та спортом, і що сердитись – це нормально. При цьому дайте чітко зрозуміти, що висловлювати свій гнів у формі зухвалості неприпустимо. Потім спробуйте запропонувати деякі альтернативи її небажаної поведінки, наприклад: «Як щодо того, щоб пропустити завтрашнє тренування, тоді ти зможеш надолужити шкільні завдання?». Дитина буде бачити, що ви моделюєте прийнятний спосіб упоратись із гнівом, і з плином часу почне наслідувати ваш приклад.

Порада № 3. Не намагайтесь підкуповувати й задобрювати дитину

Навіть у ті дні, коли ваша дитина випробовує останні краплі вашого терпіння і здорового глузду, не намагайтесь домовитися з нею про тимчасове припинення її нестерпної поведінки за допомогою підкупу. Це лише навчить її вміло маніпулювати вами. Наприклад, незалежно від того, наскільки сильно ви хочете приділити собі час для читання улюбленого роману, не впадайте в такий розпач, в якому пообіцяєте дитині купити нову гру, тільки щоб вона припинила діймати вас своїм .

Наступного разу, коли дитина змусить вас нервувати, спробуйте відкласти свої справи і спитати її, чи не хоче вона пограти з вами у дворі у м'яч або почитати разом з вами цікаву книгу. Якщо ваша дитина підліткового віку, запропонуйте їй разом з вами сходити найближчими днями в піцерію чи в кіно. Зробіть такі походи періодичними, щоб вона могла розраховувати на вашу увагу, а також знати, що ви хочете проводити з нею час, і не вела себе зухвало та свавільно лише для того, щоби примусити вас хоч якось її помітити.

Порада № 4. «Ні» означає «ні»

Батькам іноді важко казати «ні» своїм маленьким ангеляткам, особливо, якщо вони вміють так діставати своїм ниттям і вмовляннями, що ви в кінцевому результаті не витримуєте і здаєтесь. Ми повинні пам'ятати про те, що діти часто не розуміють різницю між потребами й бажаннями. Ваш семикласник може вважати, що йому необхідний власний планшет, тому що він є в усіх його друзів, але ви повинні з любов'ю нагадати йому про те, як йому пощастило мати свій власний ноутбук, тому йому не потрібен додатковий ґаджет.

Вам також необхідно суворо дотримуватись свого «ні». Розумно поясніть вашій дитині, чому ви сказали «ні», і продовжуйте жити далі. Не варто занадто детально обговорювати ситуацію, інакше вона скоро зрозуміє, що, коли ви кажете «ні», то не завжди послідовні, тому вона може намагатись вас зламати, примусити піти на компроміс і виконати її прохання частково або повністю.

Порада № 5. Проводьте продуктивний час з дітьми

Чого діти дійсно домагаються, коли поводяться нестерпно, так це проведення деякого корисного часу з вами. Вони хочуть відчувати себе значущими й важливими для своїх батьків. Допомагайте зміцнювати дитячу, завжди проявляючи щирий інтерес до своїх дітей. Звертайте увагу на те, що робить їх з перших днів їх дорогоцінного життя.

У вашому розпорядженні може бути непередбачувано різна кількість часу на побудову взаємин з дітьми. Але навіть у ті дні, коли у вас є всього лише п'ятнадцять хвилин на вашу дитину, почніть розмову про те, як пройшов її день, , з'їжте разом смачний десерт і просто дайте відчути, що ви цінуєте її за те, якою унікальною й неповторною особистістю вона є.

Більшість дітей, які відчувають міцний зв'язок з батьками, не відчувають потреби влаштовувати істерики лише для того, щоби привернути увагу до себе, тому що більш за все на світі вони хочуть радувати своїх батьків і хочуть, щоб вони пишались ними.

Приділяючи трохи більше часу взаємодії з вашими дітьми й підтримуючи послідовний підхід до виховання, ви зможете перетворити їх негативну поведінку на позитивн

Освіта Дата публікації: 24.03.2016

Необхідні умови гармонізації сім'ї

Просто зараз ви можете почати приймати рішення та здійснювати щоденні дії, які зроблять вашу сім'ю згуртованою та гармонійною. Для цього вам спочатку необхідно повірити в себе та у право вашої родини бути феноменальною. Скористайтесь порадами, запропонованими в цій статті, і вони допоможуть вам розпочати зміни на краще.

Порада 1. Створіть турботливу систему взаємин, що прийматиме кожного члена сім'ї

Першочерговою потребою будь-якої людини є потреба у прийнятті, потреба в почутті приналежності до чого-небудь і кого-небудь. Потреба у прийнятті найбільш сильна саме в сім'ї. Наступний список дій допоможе вам додати духу прийняття в позитивні, інтерактивні (засновані на взаємодії й діалозі) заняття вашої родини.

А. Надайте своїй родині статус «прагне до розвитку». Це означає, що з певної хвилини ви усвідомлено приймаєте рішення активно й цілеспрямовано працювати (до того ж, щодня) над покращенням вашої сімейного ситуації. Можливо, для цього вам доведеться здійснювати такі дії:

Відкладати поточні справи, щоби приділяти час дітям.

Допомагати своїм дітям установлювати цілі й досягати їх.

Приділяти сім'ї щодня не менше однієї години.

Б. Розкривайте унікальність кожного члена сім'ї. Кожна дитина приходить у цей світ з основним комплексом унікальних умінь, здібностей, інтересів і талантів – з усього цього складається її справжня індивідуальність, її «унікальне я». В автентичних дітей є почуття надії, почуття, що сьогодні буде так само весело й цікаво, як було вчора, і що завтра буде так само весело й цікаво, як сьогодні. Наступні рекомендації допоможуть вам виявити й розкрити приховані таланти та інтереси кожного з ваших дітей.

Поважайте й заохочуйте унікальність вашої дитини.

Активно помічайте, коли діти роблять щось правильно й добре.

Намагайтесь розпізнавати й не залишати без уваги добрі наміри дитини.

В. Створіть удома атмосферу захищеності, миру та спокою. Діти розглядають вас і вашого чоловіка як надійний і безпечний тил. Проте, коли вони стають свідками домашніх конфліктів, цей «тил» руйнується дощенту. Ось деякі дії, які будуть гарантією того, що ваша сім'я стане й залишиться безпечним стійким тилом для ваших дітей, а не зоною бойових дій.

Приховуйте ваші суперечки від дітей.

Припиніть бути «борцем за справедливість», проявляйте милосердя й любов.

Не дозволяйте використання словесних образ.

Намагайтесь негайно боротися з деструктивною поведінкою.

Порада 2. Сприяйте становленню ритму сімейного життя

Дітям потрібен розмірений ритм життя, його відсутність їх засмучує. Ритм має вирішальне значення для благополуччя вашої родини. Ви можете зробити такі кроки, щоби сприяти його формуванню.

А. Створіть прогнозований темп сімейного життя. Часом складно планувати події дня або тижня, але, як би там не було, кожна сім'я потребує певного темпу – заданої швидкості руху протягом дня, яка має пряме відношення до виконання таких основних видів діяльності, як:

Певний час прийому їжі.

Постійний час відходу до сну.

Виконання конкретного переліку домашніх обов'язків.

Б. Несіть відповідальність за свій вибір і прийняті рішення. Вибір, який ви робите, на 100% є вашою відповідальністю й безпосередньо впливає на якість вашої взаємодії з усіма членами сім'ї. Визнання власної відповідальності означає, що ви повинні бути готові поставити собі запитання, подібні таким:

Чи є певні типи поведінки або шкідливі звички, які мені треба викорінити? Якщо так, то які?

Чи витрачаю я більше грошей, ніж можу собі дозволити, можливо, ставлячи під загрозу фінансове становище своєї родини?

Чи живу я нерозважливо, не піклуючись про особисту безпеку?

Чи є в мене проблеми на роботі, викликані моїм ставленням, поведінкою або тим, що я поступився(лася) своїми принципами?

Чи враховую я наслідки кар'єрних змін для своєї сім'ї (позитивні або негативні)?

Чи приймаю я непотрібні, невиправдані ризики?

Я коли-небудь будь-яким способом ставився(лась) до своїх дітей несправедливо?

Чи не тому я не дбаю про своє здоров'я, що не висуваю до себе достатніх вимог?

Чи приймаю я важливість шлюбних обітниць, чи не втратив(ла) я почуття або навіть віру? Я коли-небудь замислювався(лась), як така поведінка може впливати на мою сім'ю?

Чи ставлю я роботу у пріоритет над сім'єю?

Дайте відповіді на ці запитання й на будь-які інші, які спадуть вам на думку, щоби побачити, який вплив ваші рішення мають на сім'ю. Нехай ваші відповіді визначать, що вам необхідно змінити в першу чергу.

Порада 3. Створюйте значущі ритуали та традиції

Ваша сім'я може шанувати обряди або дотримуватись ритуалу відходу до сну, який, наприклад, полягає в купанні дитини й книги на ніч. Ось лише деякі способи створення ритуалів і традицій у сім'ї.

А. Плануйте змістовні урочистості.

Дні народження, День батька, День матері та інші події .

Під час свят створюйте кулінарні традиції.

У дні народжень вмикайте одну й ту саму музику.

Нехай ваші діти купують символічні подарунки або виготовляють їх власноруч.

Б. Розповідайте сімейні історії. Започаткуйте традицію збиратись усією сім'єю й розповідати сімейні історії, супроводжуйте їх показом слайдів і розгляданням пам'ятних сувенірів. Відкривайте фотоальбоми або переглядайте старі фільми.

В. Створіть ритуали вітання та прощання. Побажання доброго ранку й солодких снів, обійми, поцілунки, зустріч при поверненні додому – усе це чудові прояви уваги, теплоти й турботи у ставленні до близьких людей.

Г. Організовуйте вечори творчості. Можна разом складати вірші, коли кожний член сім'ї придумує по рядку, задаючи певну тематику або діючи спонтанно, під настрій. Потім можна покласти отримані вірші на музику та всією сім'єю створити пісню. А можна розіграти невелику лялькову або театралізовану виставу, сценку чи пантоміму.

Порада 4. Будьте активними у спілкуванні

Найсуттєвіше з того, що ви можете дати своїм дітям, – це ваші здатність та вміння слухати й розмовляти. Конструктивний і плідний діалог ураховує потребу кожного члена сім'ї у прийнятті, самоповазі, заохоченні й безпеці.

А. Змініть тло, в якому відбувається спілкування. Ви виявите, що ваші діти затишніше почуваються, більш сприйнятливі та схильні розкриватись у комфортних і «безпечних» умовах, а не тоді, коли ви садите їх на стілець або за стіл, щоби порозмовляти. Ось кілька стратегій заохочення активного обміну інформацією:

Знайдіть час, щоб розмовляти під час поїздок у машині або у громадському транспорті.

Розмовляйте під час ігор.

Слухайте аудіозаписи (музику, виступи, аудіокниги й т. п.) зі своїми дітьми й діліться думками.

Б. Обговорюйте такі делікатні питання, як політика й релігія. Мета таких обговорень – навчити дітей висловлювати свою думку та спілкуватись. Надаючи дитині майданчик для самовираження.

В. Займайтеся спільною діяльністю. Всією сім'єю займайтесь такими груповими видами діяльності, як:

Облаштування кімнати (наприклад, декорування чи фарбування стін).

Прибирання дому.

Миття машини.

Спорудждення іграшкового будиночка або будиночка на дереві.

Садові та городні роботи.

Порада 5. Вчіться долати кризи

На жаль, у сімейному житті не виникає питання про те, чи станеться криза, – виникає лише питання, коли вона станеться. Незалежно від того, наскільки безхмарним є ваше життя, незалежно від того, наскільки змістовне ваше виховання, ви будете зіштовхуватись з кризами, і це так чи інакше вплине на ваше сімейне життя. Можливо, ви виявите, що ваша дитина потрапила в погане оточення або спробувала палити. Або ваша сім'я повинна буде адаптуватись до життя з хронічно хворим родичем. Орієнтуватись у бурхливих водах кризи вам допоможе попередньо та свідомо розроблений антикризовий план, що включає будь-які пункти з наступних.

А. Будьте готові до криз. Вирішальне значення при подоланні кризи відіграє підготовка. Тримайте в полі зору певні попереджувальні сигнали, які можуть підказати вам, що назріває криза.

Б. Усувайте небезпеку. Це може означати конфіскацію небезпечних предметів, перешкоджання контактам дитини з певними людьми або її видалення з небезпечного місця – фізично чи емоційно.

В. Виправляйте проблему, а не людину. Ніколи не нападайте на члена сім'ї, не звинувачуйте його у виниклій кризі. Коли ви засмучені з приводу дитини, виникає спокуса звинувачувати та критикувати її. Якщо ви це зробите, наступного разу, коли дитина потрапить у неприємності, вона буде вчитись усіляко приховувати свою діяльність. Краще спрямовуйте свою енергію на вирішення проблеми.

Г. Змикайте ряди. Коли приходять труднощі, члени сім'ї схильні нападати, звинувачувати та сварити один одного. Важливо зрозуміти, що сімейні взаємини повинні бути вище звинувачень та особистих нападок. Якщо члени сім'ї не зможуть об'єднатись один з одним, криза зруйнує єдність сім'ї.

Д. Шукайте вищий сенс у своїх негараздах. Не дозволяйте собі засмучуватись без причини, сенсу й мети. Ви повинні створити деяку цінність переживань, які ви відчуваєте в житті. Якщо будь-яка неприємність (або щось погане) торкнеться одного з ваших близьких, ви можете отримати з цього урок, і тим самим більш ефективно захищати його й ваших дітей у майбутньому. Ви також можете долучитись до суспільних справ, щоби знайти сенс у пережитому.

Освіта 3. 03. 2016р.

Як стати більш миролюбними батьками

Якщо порівнювати батьків двадцять першого століття з батьками не тільки попередніх поколінь, а й століть, можна стверджувати, що нас відрізняє дотримання більш доброго,м'якого стилю виховання – особливо в питаннях дисципліни. Ми практично припинили бити дітей. Але хоча тілесне покарання вже не є домінуючою формою, багато хто з нас (іноді щодня) робить те, що не менше погано: ми кричимо на дітей.

За даними сучасних досліджень, крик зниження самооцінки.

и, що являють собою гучні вигуки, лайку або образи – можуть бути однаково шкідливими для довгострокового добробуту підлітків, як і фізичні покарання. Навіть в люблячих родинах крики, лайка або образи можуть так впливати на дітей, якби батьки били їх, тобто призводять до дитячих депресій, тривог і

Далі пропонуються шість порад, які допоможуть вам навчитися зупинятись і думати, перш ніж накидатись на дітей, допоможуть стати більш спокійними й миролюбними батьками.

Порада № 1. Виховуйте так, ніби хтось зі знайомих може зараз спостерігати за вами

Ви готуєте вечерю і просите свого сина вивести собаку з кухні, щоб ви могли спокійно дістати м'ясо з духовки. Дитина сумлінно виконує ваше доручення, але забуває закрити двері, і як тільки ви дістаєте страву, собака одразу ж вбігає на кухню і блискавично хапає її зубами. Дитина припустилась невинної помилки, але ви лютішаєте й починаєте кричати і на сина, і на всіх інших у домі.

Ваші крики – це неприпустима реакція, але ще гірше те, що весь цей час сусід навпроти стояв біля своїх дверей і чув вас. Це пригнічує вас остаточно. Намагайтесь подібним чином ніколи не ображати ні себе, ні дітей. Нагадуйте самим собі, що треба виховувати дітей так, ніби зараз на вас дивиться той, перед ким вам не хотілося б осоромитись. Це примусить вас зупинятись, переводити подих і вимовляти дітям свої прохання й побажання, а не кричати, як навіжені.

Порада № 2. Допомагайте дітям, пояснюючи їм те, що вони відчувають

Перед тим як утратити самоконтроль через погану поведінку дитини, з'ясуйте, що є її причиною.

Одна з найпоширеніших причин, чому маленькі діти погано поводяться, полягає в тому, що вони просто не знають інших способів висловлення своїх почуттів. Батьки повинні вчити своїх дітей поводитись прийнятними способами самовираження, визнаючи їхні почуття, але не поведінку.

Наприклад, наступного разу, коли ваша маленька донька захоче вдарити свою подругу за те, що та зруйнувала її пісочний замок на пляжі, не кричіть: «Не смій її бити!». Замість цього підійдіть до доньки й поясніть, чому битись погано: «Поліно, я розумію, що ти дуже розлютилась на свою подругу за те, що вона зіпсувала твій замок. Відчувати почуття злості, гніву – це нормально, але коли ти гніваєшся, тобі варто сказати своїй подрузі: «Я сердита на тебе за те, що ти зламала мій замок», але бити її не треба. Ніколи нікого не бий».

Це потребуватиме від вас значно більше зусиль, але вони не будуть марними.

Порада № 3. Спробуйте стискати щось

Антистресові іграшки для стискання, такі як м'ячі й інші геометричні форми, призначені для того, щоб допомагати керівникам зберігати контроль над собою. Чому б мамам ними не скористатися?! Фізіотерапевти радять батькам використовувати такі іграшки, щоби врівноважувати свій емоційний стан. Коли ви кілька разів добряче стиснете м'ячик, це допоможе вам заспокоїтись і зібратись, перш ніж почати розмовляти.

Порада № 4. Думайте як учитель

Досвідчені викладачі не кричать на дітей і не приймають їх негативні вчинки близько до серця, а розглядають як можливість для навчання.

Тому, якщо ваша дитина ставить порожній пакет з-під молока в холодильник або розкидає вологі рушники на підлозі у ванній, спитайте себе, чого її зараз треба навчити і як це зробити. Може, треба прикріпити записку на двері холодильника, щоб нагадувати дитині про молоко? Може, треба, щоб вона мала наслідки через розкидані по всій ванній рушники (наприклад, ви можете не піти з нею в кіно у п'ятницю ввечері). Подумайте про те, як перетворити проблемну ситуацію на урок, а не на стресову ситуацію із криками.

Порада № 5. Розмовляйте тихіше

Навіть коли ви не гніваєтесь, ви можете кричати: «Сідай в машину! Ми запізнюємося на тренування!». Якщо ви звикнете розмовляти тихіше, напівголосно, то навряд чи будете кричати в моменти роздратування. Ваш шепіт негайно приверне увагу дітей, тому що вони будуть знати, що ви хочете сказати щось важливе.

Один зі способів зменшити гучність голосу: розмовляйте із членами вашої родини лише тоді, коли перебуваєте в одній кімнаті з ними, якщо це можливо, не кричіть з кімнати в кімнату.

Порада № 6. Будьте зразком для наслідування

Наступного разу, коли ви почуєте, як ваша дитина кричить на свого брата, сестру або друга, приділіть час і послухайте все, що вона каже. Часто діти повторюють ті ж слова, які використовуємо ми, коли кричимо або лаємо їх. Це чудове нагадування батькам, що треба розмовляти шанобливо з дітьми, чоловіком та іншими близькими людьми, тому що діти повторюють те, що чують від нас.

І пам'ятайте про свою роль наставника. Коли ви вдаєтесь до криків, то втрачаєте частину свого авторитету. Коли ви кричите, то опускаєтесь до рівня дитини, яка не знає кращого способу висловити свої емоції. Ви не зможете завоювати повагу своїх дітей, якщо будете кричати на них, але діти будуть поважати вас, якщо ви будете діяти як відповідальні, авторитетні, спокійні й контролюючі себе батьки.

Процес виховання може довести батьків до крайнощів, але якщо ми озброєні знаннями й навичками, які допомагають нам не втрачати контроль і залишатись спокійними, то будемо володіти ситуацією, виховуючи наших дітей. Коли дитина провокує вас, намагайтесь знайти способи відмовитись від криків, і ви станете більш щасливою людиною в сім'ї.

Освіта 21 лютого.

Казку "Ріпка" розповідають наші батьки

Чому в дитинстві так важливо слухати казки?

Виявляється, не всі батьки усвідомлюють значення казок для дітей. У Великій Британії 25 % недавно опитаних батьків заявили, що вони не читають казки дітям у віці до п'яти років, тому що вони нічого їх не вчать, учать поганого або просто занадто страшні. Наприклад, одна із причин, через яку деякі батьки не читають своїм дітям казку «Три ведмеді», полягає в тому, що ця казка, на їхню думку, поволі вчить дітей того, що красти – це добре. Навряд чи. Швидше, трактувати закладений у ній зміст можна трохи інакше: не вдирайся в чужий дім, бо там може жити сім'я ведмедів. Або ж трактувати більш позитивним чином.

Далі у статті розглядаються причини, чому казки настільки важливі для прочитання в дитинстві.

Значення казок

«Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумніше, читайте їм більше казок» (Альберт Ейнштейн).

1. Казки вчать дітей переборювати труднощі. Ми вчимось у казкових персонажів навіть у дорослому віці. Казкові герої допомагають нам, тому що ми пов'язуємо їх перипетії з нашим власним життям, мріями, тривогами та розмірковуємо над тим, як би ми вчинили на їхньому місці. Казки допомагають дітям учитись розуміти це життя й орієнтуватись у ньому.

«Казки не розповідають дітям про існування драконів. Діти вже знають, що дракони існують. Казки розповідають дітям, що драконів можна перемогти» (Гілберт Кіт Честертон).

2. Казки розвивають емоційну стійкість. Казки розповідають про реальні проблеми, з якими зіштовхується практично кожна людина, і роблять це делікатно, за допомогою фантастичних сюжетів, в яких головний герой найчастіше торжествує (за винятком казок братів Грімм). Перебуваючи в безпечному середовищі рідної сім'ї, діти повинні усвідомити для себе, що погане може статися з кожним. Чому? Ніхто не застрахований від проблем – саме тому нам так необхідно розкривати потенціал наших дітей. По суті, є два варіанти: або ми допомагаємо їм накачати їх «емоційні м'язи», щоб вони могли використовувати їх у важкі часи, або ми постійно захищаємо дітей, роблячи їх настільки слабкими, що вони стають нездатними впоратись із будь-якою проблемою, що вимагає душевних сил.

3. За допомогою казок ми вивчаємо розмовну мову (культурну грамотність та правила). Ми зустрічаємо казки в різних парафразах і пантомімах, вони допомагають нам розуміти алегоричні вислови й делікатно висловлювати свою думку. Ми дихаємо ними. Ми знаємо їх.

4. Казки стирають міжкультурні кордони. У багатьох культурах є спільні для всіх казки, такі як, наприклад, «Попелюшка», що мають свій особливий культурний колорит. Ми читаємо різні версії й розуміємо, що для всіх нас характерна дуже важлива риса – необхідність набуття сенсу життя за допомогою певної історії та надії на перемогу добра над злом.

5. Казки вчать розуміти структуру розповіді. Казки вчать розуміти основи будь-якогооповідання – час і місце дії, персонажі й сюжет (зав'язка, кульмінація та розв'язка), а також розуміти різницю між художньою та науковою літературою. Коли дитина розуміє принципи розповіді, це розвиває її здатність передбачати й розуміти сенс інших оповідань, які вона читає.

6. Казки розвивають уяву дитини.

«Коли я аналізую себе та свої методи мислення, то доходжу висновку, що дар фантазії важить для мене більше, ніж будь-який талант до абстрактного, позитивного мислення» (Альберт Ейнштейн).

7. Казки дають можливість навчати дітей навичок критичного мислення. Можна просто ненавидіти диснеївську «Русалоньку». Дівчина, яка відмовляється заради хлопця від самого життя, навряд чи повинна стати прикладом для наслідування для дочок. Навіть оригінальна версія показує, на перший погляд, слабку жінку, яка гине заради чоловіка (принаймні, страждає від наслідків!).

Але... Це не означає, що треба забороняти дітям читати історії про русалку. Батьківська спроба захистити дитину не навчить її навичок критичного мислення. А розкриття інформації та розмова, спрямована в потрібне русло, неодмінно навчать!

8. Казки дають уроки. Використовуйте казки, щоб давати дитині уроки моральності. Що дитина може взяти з «Руслана й Людмили»? А з «Попелюшки» і «Кота в чоботях»?

Отже, чи бувають занадто страшні казки для дітей? Іноді.

· Ви повинні враховувати вік і рівень розвитку дитини. Ми не читаємо дворічним дітям казку «Рапунцель» в оригіналі, де принц сліпий і закривавлений, тому що діти не зрозуміють її в будь-якому випадку. Використовуйте вашу батьківську логіку. Нехай діти також висловлюють свої власні судження – вони можуть розповісти вам, вважають вони цю казку занадто страшною чи ні.

· Під час читання казок необхідно враховувати час дня. Можливо, деякі казки не варто читати на ніч. Що ж, читайте їх вдень!

Не треба виключати казки з життя дитини лише тому, що деякі з них страшні або неполіткоректні. Завжди можна знайти адаптовані версії казок, які більше підійдуть саме вашій дитині та вашій родині.

Що ви самі думаєте про казки? Які з них ваші улюблені?

Хоча зараз ми вважаємо, що казки призначені для зовсім маленьких дітей, це відносно сучасний підхід. У традиціях усної творчості від чарівних історій отримували задоволення й дорослі, і діти, а літературні казки (більшість казок, добре відомих сьогодні) аж до ХІХ століття публікувались переважно для дорослих читачів.

Освіта.UA Субота 30 січня.

Всі ми вивчали в школі різні предмети. Але ніхто не вчив нас тому, як бути батьками. Ніхто не казав нам, що це може бути складно і водночас цікаво. Що іноді батьківство - це творчість, захоплення та задоволення, а іноді - рутина, розпач і безсилля. Що діти приносять радість та здивування, а іноді просто зводять з розуму...
(Посібник "Школа для батьків" В. Бондаровська та ін.)

Наш клас найкращий, бо прикрашали його разом.